16 лютого 2019 року у Молодому театрі відбулася прем’єра мистецького заходу «За лаштунками Молодого». З цього часу на цю незвичну авторську екскурсію завжди аншлаги. «Вечірній Київ» розпитав екскурсоводку, і просто залюблену у Київ та театр Оксану Пурик, про глядачів і секрети Молодого. Вона запрошує за лаштунки, показує, де зберігають габаритні декорації, розповідає, як працює гримувальний та костюмерний цехи.
— Як виникла ідея зробити екскурсію Молодим театром?
Три роки тому Молодий театр прийняв мене у свою сім`ю — я очолила PR-відділ. До речі, це був мій улюблений театр, я бачила більшість вистав з репертуару. Але ніколи не була за лаштунками! Враховуючи, що я ще й гід за освітою, вирішила, що ніяк не можна приховувати від глядачів багату історію театру! Саме так і з`явилася ідея проведення унікальної екскурсії. Унікальної, бо з одного боку я розповідаю доволі багато історичних фактів — про створення Молодіжного театру, згодом перейменованого в Молодий, про ті установи, що протягом століття розміщувалися у будівлі по Прорізній, 17, одна з яких — Молодий театр Леся Курбаса. А з іншого — показую театр зсередини: гримерний і костюмерний цехи, бюро освітлення, радіорубку. Глядачі на власні очі бачать підготовку до вечірніх вистав.
— Звідки черпали інформацію про театр?
— Екскурсію по Прорізній я проводила давно, в тому числі розповідала і про Молодий театр. Але готуючи нову екскурсію, звісно ж, потребувала більше інформації. Її брала в бібліотеках, в архівах театру. Проте найціннішим було спілкування з акторами та іншими співробітниками, які працюють в Молодому з моменту його заснування — з 1979 року! Уявляєте, скільки ці люди знають і пам`ятають!
- Як до цього поставилося керівництво театру та актори? Пускати людей у «святая святих»?
Андрій Білоус — директор-художній керівник Молодого — повністю підтримав мене. Бо це дійсно цікавий захід, до того ж непогана реклама. Актори, можливо, спочатку були трохи спантеличені, коли кілька разів на місяць бачили групи, що «гуляють» там, де зазвичай глядачів не повинно бути. Зараз вже всі звикли. До речі, глядачі дуже радіють, коли бачать своїх улюблених акторів під час екскурсії.
— Чи були цікаві чи кумедні випадки під час екскурсій?
Одного разу, коли зустріли когось з акторів, частина групи відстала і трошки заблукала. Тепер я попереджаю, що у нас лабіринти, і тільки під кінець екскурсії, пройшовши їх всі, глядачі починають орієнтуватися в нашому театральному просторі.
Обожнюю, коли приходять діти. Якщо це організована група школярів, я підлаштовую екскурсію під відповідний вік. Тут в нагоді стає моє театральне минуле — з дітьми відгадуємо загадки, в жартівливій формі обговорюємо правила поведінки в театрі. Впевнена, що після такої екскурсії, дітлахи точно захочуть прийти до театру.
— Що найбільше цікавить відвідувачів, які «зони театру»?
Перед відвідуванням костюмерного цеху, я попереджаю, що там замало місця і дуже багато костюмів. Проте це все одно справляє незабутнє враження! А коли глядачки бачать в гримерному цеху цілий арсенал плойок, які хіба що каву не варять, починають тихенько заздрити актрисам.
Часто під час антракту до мене підходять глядачі, що колись відвідували екскурсію. Вони розповідають, що зовсім інакше стали сприймати виставу, яку бачать, сидячи в залі. Адже тепер розуміють, що саме відбувається за лаштунками — там працюють освітлювачі, монтувальники, звукорежисер, костюмери та гримери.
Радію, що таким чином можу долучити до театру як дітей, так і дорослих!